Кохання

З самих шкільних лав учні та учениці повинні розуміти ЦІЛІСНО те, що називається ЛЮБОВ’Ю.

СТРАХ і ЗАЛЕЖНІСТЬ часто плутають з ЛЮБОВ’Ю, але це не ЛЮБОВ.

Учні та учениці залежать від своїх батьків і вчителів, і зрозуміло, що вони їх поважають і водночас бояться.

Хлопчики й дівчатка, юнаки та дівчата залежать від своїх батьків у питаннях одягу, їжі, грошей, житла тощо, і цілком очевидно, що вони відчувають себе захищеними, знають, що залежать від своїх батьків, і тому поважають їх і навіть бояться, але це не ЛЮБОВ.

Щоб показати, про що ми говоримо, ми можемо з повною точністю перевірити, що кожна дитина, юнак чи дівчина більше довіряє своїм друзям у школі, ніж своїм власним батькам.

Насправді діти, юнаки та дівчата говорять зі своїми однокласниками та однокласницями про інтимні речі, про які ніколи в житті не говорили б зі своїми батьками.

Це доводить нам, що між дітьми та батьками немає справжньої довіри, що немає справжньої ЛЮБОВІ.

Стає ТЕРМІНОВО необхідним зрозуміти, що існує радикальна різниця між ЛЮБОВ’Ю і тим, що є повагою, страхом, залежністю, боязню.

ТЕРМІНОВО потрібно знати, як поважати наших батьків і вчителів, але не плутати повагу з ЛЮБОВ’Ю.

ПОВАГА і ЛЮБОВ повинні бути ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ, але ми не повинні плутати одне з іншим.

Батьки бояться за своїх дітей, бажають для них найкращого: хорошої професії, хорошого шлюбу, захисту тощо, і плутають цей страх зі справжньою ЛЮБОВ’Ю.

Необхідно зрозуміти, що без СПРАВЖНЬОЇ ЛЮБОВІ батьки та вчителі не можуть мудро керувати новими поколіннями, навіть якщо у них дуже добрі наміри.

Дорога, що веде до ПРІРВИ, вимощена ДУЖЕ ДОБРИМИ НАМІРАМИ.

Ми бачимо всесвітньо відомий випадок “БУНТАРІВ БЕЗ ПРИЧИНИ”. Це розумова епідемія, яка поширилася по всьому світу. Безліч “ХОРОШИХ ДІТЕЙ”, яких нібито дуже люблять їхні батьки, дуже балують, дуже люблять, нападають на беззахисних перехожих, б’ють і ґвалтують жінок, крадуть, закидають камінням, ходять бандами, завдаючи шкоди всюди, не поважають вчителів і батьків тощо, тощо, тощо.

“БУНТАРІ БЕЗ ПРИЧИНИ” є продуктом відсутності справжньої ЛЮБОВІ.

Там, де є справжня ЛЮБОВ, не може бути “БУНТАРІВ БЕЗ ПРИЧИНИ”.

Якщо батьки по-справжньому ЛЮБЛЯТЬ своїх дітей, вони знатимуть, як їх розумно спрямовувати, і тоді не буде “БУНТАРІВ БЕЗ ПРИЧИНИ”.

Бунтарі без причини є продуктом поганої орієнтації.

Батьки не мали достатньо ЛЮБОВІ, щоб по-справжньому присвятити себе мудрому вихованню своїх дітей.

Сучасні батьки думають лише про гроші та дають дитині все більше і більше, і автомобіль останньої моделі, і костюми останньої моди тощо, але не люблять по-справжньому, не вміють любити, і тому “бунтарі без причини”.

Поверхневість цієї епохи зумовлена відсутністю СПРАВЖНЬОЇ ЛЮБОВІ.

Сучасне життя схоже на калюжу без глибини, без глибини.

У глибокому озері життя може жити багато істот, багато риб, але калюжа, розташована біля дороги, швидко висихає під палючими променями сонця, і тоді залишається лише бруд, гниль, потворність.

Неможливо осягнути красу життя у всій її пишноті, якщо ми не навчилися ЛЮБИТИ.

Люди плутають повагу і страх з тим, що називається ЛЮБОВ’Ю.

Ми поважаємо наших начальників і боїмося їх, і тоді віримо, що любимо їх.

Діти бояться своїх батьків і вчителів, поважають їх і тоді вірять, що люблять їх.

Дитина боїться батога, лінійки, поганої оцінки, догани вдома чи в школі тощо, і тоді вірить, що любить своїх батьків і вчителів, але насправді лише боїться їх.

Ми залежимо від роботи, від патрона, боїмося злиднів, залишитися без роботи, і тоді віримо, що любимо патрона і навіть дбаємо про його інтереси, доглядаємо за його майном, але це не ЛЮБОВ, це страх.

Багато людей бояться мислити самостійно про таємниці життя і смерті, бояться запитувати, досліджувати, розуміти, вивчати тощо, і тоді вигукують: Я ЛЮБЛЮ БОГА, І ЦЬОГО ДОСТАТНЬО!

Вони вірять, що люблять БОГА, але насправді не ЛЮБЛЯТЬ, бояться.

У воєнний час дружина відчуває, що любить свого чоловіка більше, ніж будь-коли, і з нескінченною тривогою прагне його повернення додому, але насправді не любить його, а лише боїться залишитися без чоловіка, без захисту тощо, тощо, тощо.

Психологічне рабство, залежність, залежність від когось - це не ЛЮБОВ. Це лише СТРАХ, і все.

Дитина у навчанні залежить від ВЧИТЕЛЯ або ВЧИТЕЛЬКИ, і зрозуміло, що вона боїться ВІДРАХУВАННЯ, поганої оцінки, догани, і часто вірить, що ЛЮБИТЬ його/її, але насправді вона боїться його/її.

Коли дружина народжує або перебуває в небезпеці смерті через будь-яку хворобу, чоловік вірить, що любить її набагато більше, але насправді він боїться втратити її, залежить від неї в багатьох речах, таких як їжа, секс, прання одягу, пестощі тощо, і боїться втратити її. Це не ЛЮБОВ.

Усі говорять, що обожнюють усіх, але це не так: дуже рідко можна знайти в житті людину, яка вміє ЛЮБИТИ СПРАВЖНЬО.

Якби батьки по-справжньому любили своїх дітей, якби діти по-справжньому любили своїх батьків, якби вчителі по-справжньому любили своїх учнів і учениць, не могло б бути воєн. Війни були б неможливі на сто відсотків.

Що відбувається, так це те, що люди не зрозуміли, що таке любов, і весь страх, і все психологічне рабство, і всю пристрасть тощо плутають з тим, що називається ЛЮБОВ’Ю.

Люди не знають, як ЛЮБИТИ, якщо б люди вміли любити, життя було б насправді раєм.

ЗАКОХАНІ вірять, що кохають, і багато хто навіть був би готовий заприсягтися кров’ю, що кохає. Але вони лише ЗАПАЛЕНІ ПРИСТРАСТЮ. Коли ПРИСТРАСТЬ задоволена, картковий будиночок руйнується.

ПРИСТРАСТЬ зазвичай обманює РОЗУМ і СЕРЦЕ. Кожен ЗАПАЛЕНИЙ ПРИСТРАСТЮ вірить, що ЗАКОХАНИЙ.

Дуже рідко можна знайти в житті пару, яка по-справжньому закохана. Багато пар ЗАПАЛЕНИХ ПРИСТРАСТЮ, але дуже важко знайти пару ЗАКОХАНИХ.

Усі митці співають про ЛЮБОВ, але не знають, що таке ЛЮБОВ, і плутають ПРИСТРАСТЬ з ЛЮБОВ’Ю.

Якщо в цьому житті є щось дуже складне, то це НЕ плутати ПРИСТРАСТЬ з ЛЮБОВ’Ю.

ПРИСТРАСТЬ - це найсмачніша і найтонша отрута, яку тільки можна собі уявити, вона завжди закінчується перемогою ціною крові.

ПРИСТРАСТЬ - це СЕКСУАЛЬНІСТЬ на сто відсотків, ПРИСТРАСТЬ - це звіряче, але іноді також дуже витончене і тонке. Її завжди плутають з ЛЮБОВ’Ю.

Вчителі та вчительки повинні навчити учнів, юнаків і дівчат, розрізняти ЛЮБОВ і ПРИСТРАСТЬ. Тільки так можна буде уникнути багатьох трагедій у житті.

Вчителі та вчительки зобов’язані формувати відповідальність учнів і учениць, і тому повинні належним чином підготувати їх, щоб вони не стали трагічними персонажами в житті.

Необхідно зрозуміти те, що є ЛЮБОВ’Ю, те, що не можна змішувати з ревнощами, пристрастями, насильством, страхом, прив’язаностями, психологічною залежністю тощо, тощо, тощо.

ЛЮБОВ, на жаль, не існує в людських істотах, але це також не те, що можна ПРИДБАТИ, купити, вирощувати, як квітку в теплиці тощо.

ЛЮБОВ повинна НАРОДИТИСЯ в нас, і вона НАРОДЖУЄТЬСЯ лише тоді, коли ми глибоко зрозуміли, що таке НЕНАВИСТЬ, яку ми носимо в собі, що таке СТРАХ, СЕКСУАЛЬНА ПРИСТРАСТЬ, боязнь, психологічне рабство, залежність тощо, тощо, тощо.

Ми повинні зрозуміти, що таке ці ПСИХОЛОГІЧНІ вади, ми повинні зрозуміти, як вони обробляються в нас не тільки на інтелектуальному рівні життя, але й на інших прихованих і невідомих рівнях ПІДСВІДОМОСТІ.

Необхідно витягти з різних закутків розуму всі ці вади. Тільки так народжується в нас спонтанно і чисто те, що називається ЛЮБОВ’Ю.

Неможливо хотіти змінити світ без полум’я ЛЮБОВІ. Тільки ЛЮБОВ може по-справжньому змінити світ.